Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 року Справа № 910/17318/14

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Круглікової К.С.,

Мамонтової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - "Фрегат" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2015 року у справі № 910/17318/14 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Винфорт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - "Фрегат" про стягнення 90683,03 грн.,

за участю представників:

Позивача: Армаш Г.А. дов. № 735-юр від 12.12.2014 року

Відповідача: не з'явився

В с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Винфорт" (далі - ТОВ "Винфорт", Позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - "Фрегат" (далі - ТОВ "Торговий дім - "Фрегат", Відповідач), з урахуванням уточнень до позовних вимог, про стягнення 70124,48 грн. основного боргу, 5475,60 грн. пені, 10869,31 грн. інфляційних втрат і 4213,64 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.10.2014 року позов задоволено частково, а саме: стягнуто з ТОВ "Торговий дім - "Фрегат" на користь ТОВ "Винфорт" 50672,06 грн. основної заборгованості, 4916,54 грн. пені, 8374,70 грн. інфляційних втрат, 2791,12 грн. 3% річних і 1344,91 грн. судових витрат. В задоволенні інших позовних вимог, відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2015 року рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2014 року скасовано в частині стягнення 4916,54 грн. пені та прийнято нове рішення, яким стягнуто з ТОВ "Торговий дім - "Фрегат" на користь ТОВ "Винфорт" 50672,06 грн. основного боргу, 2791,12 грн. 3% річних, 8374,70 грн. інфляційних втрат і 1236,76 грн. судового збору. В іншій частині позову, відмовлено.

У поданій касаційній скарзі, Відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права і, зокрема ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", просить скасувати прийняті у справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Представник Позивача, у своєму відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на безпідставність доводів та вимог Відповідача, викладених у касаційній скарзі, просив залишити постанову суду апеляційної інстанції у даній справі без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представника Позивача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.12.2009 року між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупцем) було укладено договір поставки № 101324, в редакції протоколу розбіжностей № 1 та додаткової угоди № 1 від 01.02.2011 року (далі - Договір поставки), відповідно до умов якого (п. 1.1.) Постачальник зобов'язався поставити товар згідно замовлення Покупця, а Покупець приймати по товарно-транспортним накладним або рахунку-фактурі і оплачувати товар в порядку, визначеному договором.

Згідно п. 2.4. Договору поставки, право власності на товар і всі пов'язані з цим ризики і обов'язки переходять на Покупця при підписанні ним документів на відпуск товару.

Відповідно до п.п. 3.2., 3.3., 3.5., 3.6. Договору поставки, Покупець оплачує вартість поставленого товару протягом 5 календарних днів з моменту продажу товару Покупцем третім особам, але не пізніше 45 календарних днів з моменту передачі товару Покупцю. Підставою для взаєморозрахунків є надана Постачальнику завірена Покупцем щотижнева інформація про складські залишки товару. Ненадання Постачальнику інформації про складські залишки є підставою для визнання товару реалізованим Покупцем і таким, що підлягає негайній оплаті. Ціна товару фіксується в документах на відпуск. Покупець зобов'язаний повернути нереалізований товар на першу вимогу Постачальника. У випадку відмови Покупця повернути товар, він вважається проданим і підлягає негайній оплаті. Повернення покупцем якісного нереалізованого товару допускається із згоди Постачальника протягом строку, зазначеного в п. 3.2. даного договору.

Пунктами 4.1., 4.2. Договору поставки передбачалось, що у випадку прострочення Покупцем оплати товару у відповідності зі ст. 3 даного договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми неоплаченого у строк товару за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. У випадку прострочення Покупцем оплати товару понад тридцять календарних днів у відповідності з п. 3.2. даного договору Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 25% від суми несплаченого в строк товару.

Згідно п. 4.5. Договору поставки, він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.01.2012 року. Якщо, не менш ніж за 30 календарних днів до закінчення терміну дії даного договору жодна із сторін не заявить про його припинення, дія договору автоматично пролонгується на один календарний рік.

Також, як було встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання умов Договору поставки Позивач 21.12.2012 року поставив Відповідачу, а останній прийняв 26.12.2012 року товар на загальну суму 79256,24 грн., з яких було повернуто частину товару на загальну суму 20017,86 грн., що підтверджується відповідними актами.

Іншу частину поставленого товару Відповідачем оплачено не було, у зв'язку з чим, 06.06.2014 року Позивач звернувся до нього з відповідною претензією за № 338 про оплату товару, проте така була залишена Відповідачем без належного реагування.

Вимогами ТОВ "Винфорт" у даній справі, з посиланням на положення ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та умови Договору поставки, з урахуванням уточнень до позовних вимог, є стягнення з стягнення з ТОВ "Торговий дім - "Фрегат" 70124,48 грн. основного боргу, 5475,60 грн. пені, 10869,31 грн. інфляційних втрат і 4213,64 грн. 3% річних, у зв'язку з неналежним виконанням умов вказаного договору.

Суд першої інстанції, з посиланням на положення ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 611, 629, 655, 712 ЦК України, ст.ст. 173-175, 193, 229, 231, 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), умови Договору поставки та представлені докази у справі, встановивши при цьому наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем за поставку у грудні 2012 року товару, з урахуванням суми частини повернутого товару на суму 20017,86 грн., та здійснивши перерахунок, як основної суми боргу, так і сум пені, інфляційних нарахувань і трьох відсотків річних за неналежне виконання зобов'язань за вказаною вище угодою, дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з Відповідача на користь Позивача 50672,06 грн. основної заборгованості, 4916,54 грн. пені, 8374,70 грн. інфляційних втрат, 2791,12 грн. 3% річних, і про відмову у задоволенні іншої частини позовних вимог.

За результатами перегляду рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, з урахуванням матеріалів справи, положень ст.ст. 256- 258, 264, 267, 526, 610, 612, 625, 712 ЦК України, та умов Договору поставки, перевіривши обґрунтованість позовних вимог і правильність здійснених судом першої інстанції розрахунків сум основного боргу, трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, та погодившись з висновками суду першої інстанції у цій частині вирішення спору і, водночас встановивши, що Позивачем, з огляду на час звернення з даним позовом до суду, було пропущено спеціальний строк позовної давності за вимогою про стягнення пені, дійшов висновку про необхідність часткового скасування рішення суду першої інстанції про стягнення 4916,54 грн. пені і прийняття у цій частині нового рішення - про відмову в позові.

На думку колегії суддів касаційної інстанції, висновки апеляційної інстанції, відповідають фактичним обставинам справи та наявним матеріалам і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, з дотриманням процесуальних норм.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, про часткове скасування рішення суду першої інстанції, а тому підстав для зміни чи скасування його постанови, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - "Фрегат" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2015 року у справі №910/17318/14 - без змін.

Головуючий суддя Малетич М.М.

Судді Круглікова К.С.

Мамонтова О.М.